Бари́чні систе́ми (грец. βαρος — тягар) — форми розподілу тиску в атмосфері.

Баричні системи поділяються на області підвищеного та зниженого тиску і бувають із замкнутими і незамкнутими ізобарами (перші мають назву циклонів і антициклонів, другі — западин і гребенів).

Баричні системи, як правило, зазнають значної зміни в просторі і в часі, наприклад, баричні системи із замкнутими ізобарами біля земної поверхні у верхніх шарах перетворюються в системи з розімкнутими ізобарами.

Розрізняють низькі, середні та високі баричні системи. До низьких відносяться баричні системи, які простягаються на висоту 1—2 км, до середніх — 3—5 км і до високих— більше 5 км. Молоді циклони і антициклони є низькими, а старі — високими Б. с; перші звичайно переміщуються з великими швидкостями, другі — малорухомі. Горизонтальні розміри баричних систем порядку 1000 км і більше. Середня швидкість переміщення баричні системи 30 — 40 км/год; зимою в порівнянні з літом вона трохи більша. З баричними системами пов'язані певні системи повітряних течій, розподіл температур, хмарності, опадів, тому вивчення їх має велике значення для прогнозів погоди.

[ред.] Література

• Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.